29 серпня – День пам’яті захисників України

29 серпня в Україні вшановують пам’ять військовослужбовців і добровольців, які загинули, захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.

Цю пам’ятну дату встановлено Указом Президента України від 23 серпня 2019 року № 621 на знак пошани до подвигу та жертовності українських воїнів. Збереження пам’яті про полеглих захисників – спільний обов’язок держави та суспільства.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 червня 2025 року № 616-р затверджено план заходів з відзначення цієї дати. Серед них – підготовка інформаційних і методичних матеріалів для закладів освіти, які рекомендовано використати під час першого уроку нового навчального року.

Іловайськ і символ соняха

Обрання дати 29 серпня невипадкове. У цей день 2014 року під Іловайськом російські війська розстріляли українські колони, які виходили із оточення. Події відбувалися на полях дозрілих соняшників – саме тому ця квітка стала символом Дня пам’яті. Вона нагадує не лише про трагедію, а й про силу життя та незламність.

У боях під Іловайськом загинуло 366 воїнів, сотні були поранені, зникли безвісти чи потрапили в полон. Ці події стали однією з найтрагічніших сторінок початкового етапу російсько-української війни, але водночас і прикладом стійкості українських воїнів.

Пам’ять і сьогодення

Сьогодні ми згадуємо не лише полеглих під Іловайськом, а й усіх, хто від 2014 року віддав життя у війні з російським агресором. Серед них – багато жінок, які на рівні з чоловіками захищають країну як військовослужбовиці, медикині, розвідниці, снайперки, зв’язківці чи волонтерки. Станом на початок 2025 року в лавах Збройних Сил України служить понад 70 000 жінок – один із найбільших показників серед армій світу.

Поруч із полеглими героями стоять ветерани та ветеранки – ті, хто пройшов фронтові дороги, отримав поранення, але не зламався. Їхній досвід, відвага та громадська діяльність є невід’ємною складовою нашої національної пам’яті й прикладом для молодих поколінь.

Український народ платить високу ціну за свободу. Не всі імена відомі, не всі історії розказані, але кожен Герой і Героїня заслуговують на вічну пам’ять.

Як вшановуємо пам’ять

Через воєнний стан масові заходи наразі обмежені. Але ми можемо віддати шану полеглим – прийти до місць поховань, підтримати їхні родини добрим словом і конкретними справами.

Після перемоги український народ продовжить розвивати традиції пам’яті: називати на честь героїв вулиці, закладати меморіальні сквери, створювати військові меморіали та Національне військове кладовище.

Ми пам’ятаємо і будемо пам’ятати тих, хто віддав життя за Україну. А також тих, хто повернувся з війни – ветеранів і ветеранок, які сьогодні є носіями пам’яті, прикладом незламності й відданості державі. Їхня жертва і служіння – основа нашої свободи та нашої державності.